|
|
Національна
академія образотворчого мистецтва і архітектури
є наступницею Української академії мистецтва, заснованої
18 грудня 1917 року з ініціативи передової української
інтелігенції за підтримки Центральної Ради, яку
очолював М.С.Грушевський.
Основною метою новоствореної академії було плекання
мистецької школи на грунті розвитку традицій національної
культури. Здійснення такої актуальної, давно омріяної
ідеї, стало справою державної ваги. Із заснуванням
академії для українських митців з'явилася можливість
отримувати вищу освіту не поза межами України, а
на своїй Батьківщині. Тоді було закладено основи
формування і розвитку новітньої вітчизняної педагогіки
в галузі образотворчого мистецтва.
До викладання запросили провідних майстрів, фундаторів
академії М.Бойчука, М.Жука, В.Кричевського, Ф.Кричевського,
А.Маневича, О.Мурашка, Г.Нарбута. Першими ректорами
були Ф.Кричевський і Г.Нарбут.
Новий навчальний заклад з невеликим професорським
складом, нечисленним контингентом студентів та обмеженою
кількістю спеціальних дисциплін (живопис і графіка)
певною мірою був подібний до зарубіжних вільних
академій. Перші роки його функціонування були вкрай
затруднені: громадянська війна та іноземна інтервенція;
відсутність власного постійного приміщення, найнеобхіднішого
обладнання.
Однак, незважаючи на несприятливі обставини, академія
виконала одне з головних завдань - започаткувала
основи вищої мистецької школи в Україні. За короткий
час Г.Нарбутом була вихована плеяда графіків, котрі,
продовжуючи традиції учителя, зробили значний внесок
у формування національного стилю книжкової графіки.
У цей час визначилися засади школи монументального
живопису М.Бойчука.
1922 року академія була реорганізована в Інститут
пластичних мистецтв, який 1924 року об'єднали з
Українським архітектурним інститутом (заснованим
у 1918 році) і назвали новоутворений заклад Київським
художнім інститутом. Розпочався новий етап у розвиткові
навчального закладу, пов'язаний з ректорством теоретика
мистецтва І.Врони. Інститут дістав можливість широко
розгорнути освітню діяльність. За станом на 1 жовтня
1928 року в ньому навчалося понад 800 студентів
під керівництвом 103 педагогів та допоміжного персоналу.
По-новому було визначено структуру навчального закладу,
скеровану головним чином на підготовку художників
"для гармонійного формування навколишнього
середовища, побуту, виробництва". Так, на живописному
факультеті, крім відділень станкового і монументального
мистецтва, відкрилося нове - теа-кіно-фото. На скульптурному
факультеті поряд з монументальною і станковою скульптурою
освоювалися дотичні до цієї професії - художня обробка
дерева та кераміка. З урахуванням потреб друкарства
здійснювалося всебічне вивчення графічних технік
на поліграфічному факультеті, де виховувалися майбутні
художники-поліграфісти. Окреме місце посів художньо-педагогічний
факультет, на якому здобували підготовку художники-педагоги
і так звані художники-політосвітники для клубної
роботи.
Функціональна переорієнтація художнього фаху зумовила
переорієнтацію і методів навчання. Особливу увагу
почали приділяти викладанню циклу формально-технічних
дисциплін (так званий фортех), тобто виконанню студентами
спеціальних завдань з рисунка, кольору, об'єму і
простору. Важливе значення мали практичні заняття
у майстернях цільового і технічного призначення,
наприклад, фрески, мозаїки, темпери тощо на живописному
факультеті, а також вивчення технології матеріалів.
Було сформовано
відповідний педагогічний колектив, до якого входили:
М.Бойчук, брати В. та Ф. Кричевські, А.Богомазов,
В.Касіян, Л.Крамаренко, Б.Кратко, В.Меллер, С.Налепинська-Бойчук,
І.Севера, А.Таран, П.Альошин, О.Вербицький, С.Колотов
та інші. З Росії було запрошено М.Гельмана, П.Голуб'ятникова,
Г.Зейберліха, В.Пальмова, І.Плещинського, Б.Сакуліна,
В.Татліна, М.Тряскіна, А.Усачова.
За короткий час Київський художній інститут посів одне з провідних місць
серед мистецьких навчальних закладів колишнього СРСР. Але наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років
його спіткала невтішна доля. Виникнення різних мистецьких течій, об’єднань, угруповань,
міжусобна боротьба за гегемонію у мистецтві, посилення ідеологічного пресингу звели нанівець усі досягнення.
1930 року була проведена нова реорганізація відповідно до пролеткультівської ідеології.
Навчальний заклад було названо Київським інститутом пролетарської мистецької культури
і перепрофільовано спеціалізацію за такими факультетами: художньо-пропагандистський;
художнього оформлення пролетарського побуту; скульптурного оформлення соціалістичних міст;
комуністичного мистецького виховання. З навчальних планів вилучалося багато дисциплін, важливих для
формування професійних навичок. Наступна реформа сталася 1934 року, після якої
Всеукраїнський художній інститут, а з кінця 1930-х років – Київський державний художній інститут,
повернувся до академічних засад освіти. Внаслідок реорганізації пріоритет було надано станковим формам.
У зв’язку з цим переукомплектовано й педагогічний склад. До викладацької роботи були залучені
художники й архітектори, які спиралися на усталені методи й форми навчання, зокрема
П. Волокидін, Ф. Кричевський, К.Трохименко, В. Заболотний, В. Риков, О. Шовкуненко та кращі випускники інституту.
Станковізм на довгий час став основою методики навчання, яке полягало у ретельному
студіюванні натури засобами рисунка і живопису та послідовному ускладненні
вправ з метою підготовки студента до самостійного виконання сюжетно-тематичної композиції
у тій чи іншій галузі образотворчого мистецтва. На основі традиційної методики,
що забезпечувала високий професіоналізм, виховалося не одне покоління українських художників.
Втім, при певній сталості академічних програм, що розроблялися й затверджувалися
Академією мистецтв СРСР, у процесі навчання до них вносилися певні корективи й зміни.
Вони зумовлювалися притоком нових педагогічних кадрів, естетичними віяннями. Однак,
незважаючи на докорінні зміни у викладацькому складі, сутички та нездорові стосунки між окремими викладачами,
суперечки з представниками влади не вщухали. Репресії 1937 року коштували життя ряду видатних діячів мистецтва.
Передусім найбільше потерпіла школа М. Бойчука, яка була знищена як морально, так і фізично.
Та попри всі деструктивні явища, ідея національної школи продовжувала жити.
Вона значною мірою підтримувалася авторитетом Ф.Кричевського. У передвоєнні роки він підготував чималу
кількість студентів, які згодом посіли вагоме місце в українській художній культурі.
Упродовж другої половини 1930-х років формувалися міцні підвалини академічного вишколення, традиції якого
й дотепер лежать в основі педагогічної системи. Започатковані визначними майстрами, вони збереглися і в роки
воєнного лихоліття, коли інститут перебував у евакуації, і слугували міцною основою
для виховання не одного покоління художників у подальші часи. Так, у перші повоєнні десятиріччя
було здійснено випуски митців, творчість яких помітно зміцнила позиції реалістичної школи, закладені у 30-ті роки.
У цьому заслуга тодішніх керівників творчих майстерень О. Шовкуненка, К. Трохименка,
А. Петрицького, Г. Світлицького, I. Штільмана, М. Лисенка, М. Гельмана, В. Касіяна.
Чимало дипломних робіт тих років стали справжнім надбанням українського образотворчого мистецтва.
У повоєнні роки інститут суттєво розширився, зокрема збільшилася кількість структурних підрозділів.
1948 року було відновлено графічний факультет з майстернями книжкової, станкової графіки,
політичного плаката. Факультет створювався на базі майстерні графічних мистецтв,
започаткованої 1945 року при живописному факультеті. У 1958 році засновано
художньо-педагогічний факультет, а в наступному – факультет теорії та історії мистецтва.
Розширився й живописний факультет: 1965 року при ньому відкрито майстерні монументального і
театрально-декораційного мистецтва, а згодом – відділення реставрації творів живопису.
Значно збільшилася кількість студентів на архітектурному факультеті.
Здобуття Україною незалежності зумовило активний процес відродження національних культурних традицій,
перебудови вищої освіти. У грудні 1992 року з нагоди 75-річчя навчального закладу йому було повернуто
первісну назву – Українська академія мистецтва. З 1997 року, відповідно до ухвали Кабінету Міністрів України,
він став називатися Академією образотворчого мистецтва і архітектури,
а з вересня 2000 року – Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури.
У нинішніх умовах педагогічний склад навчального закладу спрямовує зусилля на інтеграцію досвіду викладання
фахових дисциплін і сучасних світових досягнень, переосмислення навчальних планів і програм, створення сучасної
науково-методичної бази для організації навчально-виховного процесу, суть якого полягає у формуванні у студентів
творчого мислення, високої професійної культури, національної самосвідомості,
шанобливого ставлення до культурних надбань свого народу і народів світу.
Основними адміністративно-педагогічними підрозділами навчального закладу на сьогодні є факультети – архітектури
(декан – кандидат архітектури, професор кафедри теорії та історії архітектури і синтезу мистецтв О. Сєдак),
образотворчого мистецтва (декан – заслужений художник України, доцент А. Яланський),
теорії та історії мистецтва (декан - заслужений діяч мистецтв України, доцент В. Джулай).
Важливими науково-методичними структурними одиницями, що забезпечують організацію навчального процесу в академії,
є кафедри. Їх очолюють відомі фахівці, педагоги, вчені. Зокрема, посади керівників кафедр обіймають:
кафедри рисунка – заслужений діяч мистецтв України, професор Ю. Бондаренко; кафедри живопису
та композиції – дійсний член Академії мистецтв України, народний художник України, професор В. Гурін;
кафедри сценографії та екранних мистецтв – заслужений діяч мистецтв України А. Александрович-Дочевський;
кафедри скульптури – заслужений діяч мистецтв України, професор В. Швецов;
кафедри графічних мистецтв – народний художник України, професор В. Перевальський;
кафедри дизайну – член-кореспондент Академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України, професор В. Шостя;
кафедри техніки та реставрації живопису – професор кафедри М. Титов;
кафедри теорії та історії мистецтва – дійсний член Академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України,
доктор мистецтвознавства, професор О.Федорук; кафедри теорії, історії архітектури і синтезу мистецтв – заслужений
працівник культури України, кандидат архітектури, професор Л. Прибєга;
кафедри архітектурного проектування – кандидат архітектури, професор кафедри А. Давидов;
кафедри архітектурних конструкцій – кандидат технічних наук, професор кафедри Я. Коритнюк;
кафедри культури та соціально-гуманітарних наук – заслужений працівник освіти України,
кандидат філософських наук, професор М. Михайлюк;
кафедри іноземних мов – доцент О. Юденко; кафедри фізичного виховання – старший викладач В. Томашевський.
Кафедри здійснюють науково-методичне і творче забезпечення викладання відповідних дисциплін,
розробку навчальних програм, підручників, посібників, проводять науково-дослідницьку роботу.
Основним принципом виховання художників у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури
було й залишається навчання з фаху в індивідуальних навчально-творчих майстернях,
які входять до складу випускаючих кафедр. Керівництво майстернями здійснюють видатні митці-педагоги.
Перехід студентів до майстерень відбувається після другого курсу, тобто через два роки навчання в Академії.
Навчально-творчі майстерні кафедри живопису та композиції очолюють:
народний художник України, академік, професор М. Гуйда; заслужений діяч мистецтв України,
професор Ф. Гуменюк; народний художник України, академік, професор В. Гурін; народний художник України,
професор В. Забашта; заслужений діяч мистецтв України, професор О. Кожеков; народний художник України,
академік, професор О.Лопухов; народний художник України, академік, професор М. Стороженко.
У майстернях кафедри живопису і композиції працюють також народний художник України, академік,
професор Т. Голембієвська; заслужені діячі мистецтв України, професори В. Баринова, О. Басанець, В. Виродова,
Л. Вітковський та інші. Новостворена кафедра сценографії та екранних мистецтв має чотири навчально-творчі майстерні,
які очолюють заслужений діяч мистецтв України А.Александрович-Дочевський, заслужений діяч мистецтв України,
доцент О. Бурлін, доцент А. Кириченко, відомий сценограф Р. Адамович.
На кафедрі скульптури функціонують дві навчально-творчі майстерні. Ними керують народний художник України,
академік, професор В. Чепелик і заслужений діяч мистецтв, професор В. Швецов. На кафедрі викладає також народний
художник України, академік, професор В. Бородай.
На кафедрі графічних мистецтв навчально"творчі майстерні очолюють: заслужений діяч мистецтв України,
професор М. Компанець; народний художник України, академік,
професор А. Чебикін; заслужений діяч мистецтв, професор Г. Галинська.
Дві навчально-творчі майстерні створені на кафедрі дизайну.
Одну з них очолює заслужений діяч мистецтв, член-кореспондент Академії
мистецтв України, професор В. Шостя; другу – заслужений діяч мистецтв України,
професор В. Чебаник. Майстерні реставрації, консервації та збереження
творів мистецтва діють під керівництвом високопрофесійних художників-реставраторів - доцента Ю. Коренюка і
професора кафедри О. Мінжуліна.
Фахівців архітектурного профілю готують навчально-творчі майстерні архітектурного проектування.
До керівництва ними залучені такі відомі зодчі, як кандидат архітектури, доцент Д. Антонюк;
кандидат архітектури, професор кафедри А. Давидов; кандидат архітектури, професор Л. Прибєга;
член-кореспондент Академії мистецтв України, кандидат архітектури, професор Л. Скорик;
народний архітектор України, дійсний член Академії мистецтв України, професор I.Шпара.
На формуванні світогляду і професійного рівня архітекторів суттєво
позначається науковий і творчий потенціал кафедри теорії та історії архітектури і синтезу мистецтв,
кафедри архітектурних конструкцій, зокрема педагогічна діяльність таких вчених, як заслужений архітектор
України, доктор архітектури, професор З. Мойсеєнко; заслужений діяч науки і техніки, доктор технічних
наук, професор А. Дехтяр; доктор архітектури, професор В. Макухін та інші.
Важливу роль у підготовці фахівців усіх спеціальностей відіграє загальноакадемічна кафедра рисунка.
Багаторічний педагогічний досвід митців-професорів: народного художника України,
професора П.Басанця, заслужених діячів мистецтв України, професорів В. Бистрякова,
Ю. Бондаренка, Ю. Ятченка та інших викладачів – узагальнений у науково-методичних напрацюваннях
кафедри і є надбанням української мистецької школи.
Кафедра теорії та історії мистецтва здійснює не тільки підготовку
мистецтвознавців, а й викладання історії вітчизняного і зарубіжного
мистецтва на всіх факультетах академії. Тут працюють знані в Україні та за її межами
мистецтвознавці: академік Академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України,
доктор мистецтвознавства, професор Л. Міляєва; академік Академії мистецтв України,
доктор мистецтвознавства, професор О. Федорук; заслужені діячі мистецтв України,
кандидати мистецтвознавства, професори А. Заварова, Ю. Белічко, М. Криволапов та інші.
Формування духовного світогляду майбутніх митців через освоєн`ня гуманітарних, соціально-економічних,
історичних знань забезпечує загальноакадемічна кафедра культури та соціально-гуманітарних дисциплін,
яку очолює кандидат філософських наук, заслужений працівник освіти України, професор М. Я. Михайлюк.
З метою підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у галузі образотворчого мистецтва
і архітектури та поповнення викладацького складу творчо обдарованою молоддю
в академії функціонують аспірантура та асистентура-стажування.
Успіхи в підготовці мистецьких і науково-педагогічних кадрів залежать
не тільки від кваліфікації педагогів, науково-методичних досягнень кафедр,
а й до певної міри визначаються діяльністю інших підрозділів Академії, зокрема бібліотеки,
навчально-методичних лабораторій, науково-методичного виставкового залу тощо.
Результати дослідницьких і науково-методичних праць з питань художньої освіти,
історії образотворчого мистецтва, теорії та історії архітектури, реставрації пам’яток культури
публікуються в академічному щорічнику "Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково"методичні праці".
Академія підтримує широкі міжнародні зв’язки з вищими мистецькими школами різних
країн світу. Викладачі академії нерідко проходять стажування за кордоном,
беруть участь у міжнародних наукових конференціях та репрезентують свої творчі здобутки на виставках.
Гідно представляють свій навчальний заклад на зарубіжних виставках і студенти.
В академії навчається немалий контингент громадян з різних країн світу, зокрема Китайської Народної Республіки,
з навчальними закладами якої академія тісно співпрацює. Iсторичні здобутки і сучасний стан
провідного мистецького закладу України підтверджують, що за всіма параметрами діяльності
він цілком відповідає статусу академії і є вищим навчальним закладом IV рівня акредитації.
Загальна кількість студентів становить понад 1000 осіб. На 14 кафедрах працюють понад 180 педагогів.
З-поміж них: 21 – академіки і члени-кореспонденти Академії мистецтв України та Української академії архітектури,
11 лауреатів Національної премії України ім. Тараса Шевченка і Державної премії України в галузі архітектури,
39 докторів наук і професорів, 44 кандидати наук і доценти. 55 викладачів удостоєні високих почесних звань,
у тому числі 11 – народного художника України, 1 – народного архітектора України.
У зв’язку з вагомими досягненнями у навчальній та науковій діяльності,
підготовці мистецьких і науково-педагогічних кадрів,
великою організаторською роллю в розробці важливих напрямків підготовки фахівців
у галузі образотворчого мистецтва і архітектури Указом Президента України від 11 вересня 2000 року
Академія образотворчого мистецтва і архітектури, як визначний мистецький осередок,
удостоєна статусу національного навчального закладу.
Леонід Прибєга,
проректор з наукової роботи Національної
академії образотворчого мистецтва і архітектури,
професор
|
|
