|на головну | опис герба | історія і сьогодення | структура НАОМА | фонди | реквізити | абітурієнту |

   Передісторією становлення факультету стало створення 1918 року у Києві першого в Україні Архітектурного інституту. До ініціативної групи його засновників входили відомі іархітектори і цивільні інженери О.Вербицький, М.Даміловський, Д.Дяченко; художники Ф.Красицький, М.Козик. Згодом педагогічний склад поповнили вихованці Петербурзької академії мистецтва П.Альошин, В.Риков, В.Фельдман, а також відомі на той час інженери -будівельники Б.Горбунов, С.Колотов, П.Хаустов, академіки Д.Граве, К.Симінський, дослідник пам'яток архітектури І.Моргілевський. Розміщувався інститут на території Софійського собору, в колишньому митрополичому будинку. Кількість студентів становила 11 осіб.
     Навчальні програми будувались з урахуванням позитивного досвіду європейських шкіл, кращих дореволюційних навчальних закладів Росії. Серйозна увага приділялася основам архітектури, вивченню традицій українського народного зодчества, історії української архітектури та мистецтва, будівельного законодавства, економіки поселень, політекономії та політграмоти. Завдяки поєднанню художніх, інженерно-технічних та теоретичних дисциплін з практичними навичками у будівельно-виробничих умовах визначалась спрямованість навчального процесу. Однак, незважаючи на досить авторитетний склад педагогів, інститут не зміг утвердитись та забезпечити своє подальше існування.
     З 1924 року, після того як Українська академія мистецтва була перетворена в Інститут пластичних мистецтв, відбулося об"єднання його з Архітектурним інститутом. Новостворений навчальний заклад назвали Київським художнім інститутом, який мав два факультети: архітектурний і малярсько-скульптурний. Об"єднання двох споріднених навчальних закладів стало значною подією в культурному житті України. Спрямованість навчально-творчих завдань почала змінюватись: засуджувались еклектизм та спроби відродження стародавніх стилів, основою архітектурної творчості стала реалістична спрямованість, що грунтувалась на прогресивних методах будівництва, раціональному функціональному призначенні нових споруд та використання сучасних будівельних матеріалів.
     Архітектурний факультет став провідним в інституті. Вступні іспити були загальними для абітурієнтів творчих спеціальностей. Протягом першого року навчання заняття з теоретичних і практичних дисциплін для студентів архітектурного та малярсько-скульптурного факультетів були спільними. Фахова спеціалізація розпочиналася на другому курсі з подальшим збереженням творчих зв'язків між згаданими факультетами. Структурно факультет складався з проектно-творчих майстерень для проектування культурно-освітніх і адміністративних споруд, житлових, лікувально-оздоровчих та промислових будівель, міст і великих селищ, внутрішнього оздоблення споруд. Очолювали майстерні досвідчені зодчі, відомі практики-виробничники. Формально-технічні дисципліни - малюнок, колір, об'єм, простір та створення композиційних завдань на теми "Динаміка", "Асиметрія", "Рівновага архітектурних форм" - в різні роки викладали художник-конструктор В.Татлін, художник театру М.Тряскін, живописці М.Козик, А.Черкаський, скульптор і рисувальник М.Епштейн, архітектор-художник В.Фельдман. Професор В.Кричевський очолював майстерні внутрішнього оздоблення будівель, обмірів пам'яток архітектури. Для читання лекцій з курсу планування міст і селищ запрошували професора Б.Сакуліна з Москви.
     Інженерно-технічні дисципліни викладали професори Б.Горбунов, К.Енгель, А.Жарський, Г.Зейберліх, В.Моцок, Н.Столяров, М.Терпугов, вищу математику - академіки Д.Граве та Ю.Соколов. До викладацької роботи залучалися й найбільш обдаровані студенти старших курсів. Так, студент IV курсу С.Грабовський був асистентом професора С.Колотова з нарисної геометрії та перспективи. Студенти V курсу В.Заболотний та П.Юрченко працювали асистентами у професора П.Альошина з архітектурного проектування. Викладання дисциплін здійснювалося за принципом творчого опрацювання студентами архітектурних завдань на основі синтетичного зв'язку просторових мистецтв і будівельної техніки.
     Програма курсу "Архітектурне проектування" передбачала досконале ознайомлення з теорією архітектурних форм та методами їхнього аналізу, вирішення багатогранних композиційних завдань з проектуванням споруд різного призначення. Творчі роботи підпорядковувалися конкретним вимогам будівельної практики того часу з урахуванням новаторських пошуків Баугаузу, ВХУТЕМАСу. Беручи, разом з викладачами, участь у конкурсах, студенти глибоко опановували творчу і будівельно-виробничу технологію, завойовували престижність своїй архітектурній школі.
     Наприкінці 20-х років випускники факультету проектували електростанції, металургійні комбінати, цехи тракторних заводів, розробляли генеральні плани великих міст. Відомими архітекторами-практиками та організаторами будівельної справи стали В.Заболотний, П.Головченко, А.Матушевич, О.Хорхот, О.Шеремет, П.Шпара та інші. Неабияку роль відігравали перші випускники факультету у розвиткові архітектурної освіти та науково-дослідної роботи.
     Упродовж 30-х років творча спрямованість навчання полягала в критичному засвоєнні архітектурної спадщини, аналізі її досягнень у минулому з усвідомленням реальних вимог сучасності стосовно ідеї, функції, технології матеріалів. Після численних реорганізацій, щоправда, мало пов'язаних з професійними питаннями, факультет наприкінці 30-х років набув особливого авторитету серед архітектурних шкіл тодішнього СРСР. Найбільший довоєнний випуск відбувся влітку 1940 року - 36 осіб. У 1941 році було випущено 20 архітекторів, а в 1942-му, коли йшла війна й інститут перебував в евакуації в Самарканді, дипломи архітекторів-художників отримали 7 чоловік.
     Після війни випускники архітектурного факультету очолили обласні та міські відділи будівництва й архітектури, обійняли посади головних архітекторів, головних інженерів управлінь капітального будівництва міськвиконкомів, керівників проектних інститутів та організацій, науково-дослідних підрозділів, викладачів вищих навчальних закладів. За проектами вихованців архітектурного факультету 30-х років зведено: музично-драматичні театри у Полтаві, Рівному, Луцьку, Луганську; ансамбль колишньої Виставки народного господарства УРСР в Києві; палаци культури, кінотеатри в містах Донбасу; навчальні заклади в Харкові, Матроський клуб у Севастополі. Авторами згаданих архітектурних споруд були Є.Гальперін, М.Катернога, Л.Киреєв, О.Крилов, О.Лук'яненко, Ф.Майстренко, І.Мезенцев, І.Минько, І.Фіалко.
     Із заснуванням Академії архітектури України, основою якої стали переважно випускники Київського художнього інституту, в Україні активізувалася підготовка наукових кадрів, було створено і видано капітальні праці з теорії та історії української архітектури.
     У повоєнний час педагогічний склад факультету поповнили відомі професори О.Власов, Є.Катонін, Б.Рухлядєв, М.Северов, а також науковці-випускники 20-х років М.Гречина, І.Малозьомов. Асистентами працювали аспіранти академії І.Косаревський, Г.Граужіс, Н.Чмутіна. Протягом 1945-1960 рр. художній інститут випустив 178 архітекторів.
     У 1960-1980 рр. прийом студентів збільшився до 50 осіб, що було спричинене зростанням обсягу житлового і промислового будівництва. До навчального плану додалися нові дисципліни: містобудівна підготовка, ландшафтна архітектура, реставрація пам'яток архітектури та формування нового міського середовища з урахуванням існуючих споруд і пам'яток матеріальної культури. Новий якісний рівень підготовки архітекторів забеспечувався завдяки практичному творчому досвідові архітекторів А.Добровольського, Г.Добровольської, М.Катерноги, Я.Ковбаси, О.Малишенка, Б.Приймака, М.Степанова, Н.Чмутіної, яких було запрошено до викладацької роботи, а також діяльності творчо обдарованих молодих архітекторів Л.Скорик, В.Агафонова, Ю.Чеканюка.
     Враховуючи вимоги архітектурно-будівельної практики, зокрема потребу теоретично обгрунтувати принципи синтетичного поєднання різних видів образотворчого мистецтва з архітектурою, 1974 року на факультеті створено кафедру теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв. З розвитком науково-технічного прогресу були розроблені програми та курси з ряду нових дисциплін, таких, зокрема, як "Основи інформатики", "Застосування обчислювальної техніки в проектуванні", "Соціологія містобудівництва", "Охорона навколишнього середовища", "Синтез мистецтв" тощо.
     Творчому піднесенню студентів факультету сприяє участь у міжнародних і вітчизняних конкурсах на кращі проекти. Лауреатами і дипломантами найпрестижніших змагань тільки за 1980-2000 рр. стали 56 студентів.
У наш час, як і раніше, традиційні форми навчання фаху архітектора- художника узгоджуються з новими, нетрадиційними підходами. Поява сучасних комп'ютерних технологій вносить суттєві зміни в методику викладання багатьох дисциплін. І все ж, незважаючи на це, підготовка з рисунка й живопису здійснюється на засадах академічного вивчення кращих творів образотворчого мистецтва, а пріоритетною формою професійного навчання архітектурі є система персональних навчальних майстерень, які очолюють відомі зодчі - професори Г.Добровольська, Л.Скорик, Л.Прибєга, І.Шпара, доцент Д.Антонюк.
     За роки свого існування архітектурний факультет Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури підготував понад 1500 архітекторів, набув великого досвіду навчально-виховної роботи і по праву вважається патріархом архітектурної освіти в Україні.