Архітектор, кандидат архітектури, професор, дійсний член Української академії архітектури, член Національної Спілки архітекторів України, почесний президент Українського комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (IKOMOS), голова ради Київської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, проректор з наукової роботи НАОМА.
     Народився 8 березня 1944 року в с. Лука Мелешківська Вінницької області.
     У 1962 році закінчив Вінницький будівельний технікум, у 1973 – архітектурний факультет Київського державного художнього інституту.  У 1973 -1977 рр. – був керівником архітектурно-реставраційної проектної майстерні Республіканського виробничого управління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
     Працює у сфері охорони та реставрації об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини, є одним із авторів проекту Державного музею народної архітектури та побуту України в м. Києві. В його науково-творчому доробку понад 50 реалізованих проектів реставрації пам’яток.
     Проводить науково-дослідницьку роботу з охорони та реставрації об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини, є автором понад 150 наукових праць, у тому числі монографій ”Народное зодчество Украины. Охрана и реставрация” (1987), ”Кам’яне зодчество України. Охорона та реставрація” (1993), ”Методика охорони та реставрації пам’яток народного зодчества України” (1997), ”Храми України” (2000), ”Дерев’яні храми українських Карпат” (2007).
     Педагогічну діяльність у НАОМА розпочав 1973 року. У 1979-1989 рр. – декан архітектурного факультету, з 1989 – керівник навчально-творчої майстерні кафедри архітектурного проектування. З 1990 року – доцент, з 1994 – професор, з 1993 року – проректор з наукової роботи академії, завідувач кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв з 2004 року.