Бородай Василь Захарович

 


    Народився 5 серпня 1917 року в Дніпропетровську.
Скульптор. Дійсний член Академії мистецтв України та Академії мистецтв СРСР, народний художник України, народний художник СРСР, член Національної Спілки художників України, лауреат Ленінської премії. Ветеран Великої Вітчизняної війни.У 1953 році закінчив Київський художній інститут (майстерня М. Лисенка).
У 1953-1965 рр - на творчій роботі, 1966-1973 - голова правління Спілки художників УРСР. Працює в галузі монументальної та станкової пластики. Тематичний діапазон творчості: образи історії, портрети видатних сучасників, меморіальні ансамблі, пам"ятники. Монументальні твори вирізняються широкою масштабністю і конструктивною чіткістю, станкові композиції - узагальненістю й виразністю пластичної форми.
Твори: станкові композиції - "Юність" (1951), "Іван Богун" (1953), "Уходили комсомольцы" (1955-1957), серія "По Єгипту" (1961-1964), "Пам"яті товариша" (1974), "А мати чекає" (1985); портрети П.Панча (1960), Л.Ревуцького (1961), В.Касіяна (1973), Т.Яблонської (1974); монументальна скульптура - пам"ятник М.Щорсу (м.Київ, 1953-1954, у співавторстві), пам"ятний знак засновникам Києва (1982), пам"ятники партизанам-ковпаківцям у м.Яремчі (1967), Т.Шевченкові у США (Арров-парк поблизу Нью-Йорка, 1970) та Польщі (Білий Бір, 1986); П.Калнишевському у Пустовійтівці (Сумська обл., 1992, у співавторстві). Один з авторів меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.", зокрема композиції "Мати-Батьківщина" (1981, у співавторстві).
У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури працює з 1966 року, з 1971 - професор.У 1966-1973 рр. був ректором Київського державного художнього інституту. Здійснює підготовку скульпторів вищої кваліфікації у майстернях асистентури-стажування.