Народився 5 серпня 1932 року в м.Харкові. Мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства. У 1957 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім.І.Ю.Репіна. Працював науковим співробітником Академії будівництва і архітектури УРСР, Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського АН УРСР. Основний напрямок наукової діяльності - дослідження історії та сучасних проблем українського образотворчого мистецтва. Наукові праці: монографії - "Україна в творчості І.Ю.Рєпіна" (1963), "Художник і сучасність" (1967), "Георгій Вячеславович Якутович" (1968), "Героїка народного подвигу. Образи і події Великої Вітчизняної війни в українському образотворчому мистецтві 1941-1945 років" (1970), "Георгій Малаков" (1974), "Тема - ідея - образ. Тенденції розвитку сучасного українського образотворчого мистецтва. 1945-1972" (1975), "Українське радянське мистецтво періоду громадянської війни" (1980), "Художник. Мистецтво. Час. Збірник авторських вибраних мистецтвознавчих статей" (1982); низки видань альбомного типу, проблемних розвідок, публіцистичних статей; співавтор фундаментальних видань ("Історія українського мистецтва" - Т.4, кн.II, 1970; Т.5, 1967; Т.6, 1968). У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури працює з 1974 року, з 1994 - професор. У 1974-1975 рр. - завідувач кафедри теорії та історії мистецтва, у 1985-1990 - декан факультету історії та теорії мистецтва. Читає курси з історії українського образотворчого мистецтва XIX-XX ст., російського мистецтва XX ст., веде спецсемінар з художньої критики на факультеті.